Коли почалася “велика” війна чоловік зібрав речі і приїхав в Україну
Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах
“Кохана моя, обіцяю тобі, що ми ще станцюємо”, — напише у день всіх закоханих в своїх соцмережах ветеран сил спеціальних операцій Олексій, тільки-но оговтавшись після реанімації.
В боях на Харківщині чоловік дістав важке поранення та втратив ногу. Висока ампутація, проблеми із зором та слухом. Втім, зневіра та депресія — історія не про нашого героя. Завдяки підтримці дружини, синів і силі власного духу, військовий зміг знову стати на ноги та виконати обіцянку коханій. Про свій шлях, боєць розповів “Телеграфу”.
“Завжди хотів бути кращим”
В армії Олексій опинився не випадково. Його військова кар’єра почалася ще в 2013 році до початку російсько-української війни.
— Я завжди вів активний спосіб життя. Мені подобався спорт, змагання, я знав, що витривалий, можу пройти будь-які випробування. Тому як тільки мені виповнилося 18 років, я одразу пішов в частину спецпризначенців. Пройшов тести, перевірки і так став військовим. Я завжди хотів бути кращим і рівнятися на кращих, а це спецпризначенці, — пояснює чоловік.
Олексій виконував бойові завдання під час АТО, а в 2018 році після п’яти років служби звільнився з ЗСУ.
— В 2018 році, залишаючи службу, я казав своїм хлопцям, командиру, що обов’язково повернуся і продовжу з ними службу. Тому що було відчуття, що це не кінець. Я не думав тоді, що буде саме повномасштабна війна, але розумів — можливе військове загострення, — запевняє боєць.
Після звільнення з армії Олексій виїхав на заробітки за кордон у Польщу.
— Влаштував там своє життя. До мене згодом переїхала дружина, старший син, а згодом у нас там народився ще один синочок, — розповідає військовий.
Та коли почалася повномасштабна війна, Олексій виконав обіцянку, яку давав побратимам, і повернувся в Україну не роздумуючи.
— Того дня я прийшов додому з нічної зміни, увімкнув телевізор і побачив жахливі кадри того, що відбувається в країні. Я одразу зателефонував своєму командирові і сказав, що збираю речі, — каже чоловік.
“Ти не думаєш, чи можеш знищити ворога. Ти це знаєш”
В підрозділі, звичайно, Олексія вже чекали. Військовий виконував бойові завдання практично на всіх напрямках фронту, бо така вже специфіка служби в ССО.
— Це ж спецоперації, ми ніколи довго не знаходимось на одному напрямку, бо сьогодні у тебе завдання в одному місці, а завтра вже геть у іншому, — пояснює боєць.
Зачистки ворожих позицій, засади, штурми. Хоч такі операції річ надзвичайно небезпечна та ризикована, за словами ветерана, спецпризначенці не відчувають паніки та страху.
— Перед тим, як виїхати в зону бойових дій, в ССО дуже багато підготовки. Тебе готують долати страхи, уникати ризиків, бути психологічно стійким, кожна операція ретельно планується, аналізується. Звичайно, при першому контакті з противником може виникнути страх, а далі він просто зникає. Ти впевнений в собі і знаєш, що ти набагато кращий за противника, адже маєш дуже високий рівень знань. Крім того, хлопці поряд з тобою такі ж самі потужні, як і ти. Ви працюєте як один організм. Ти не думаєш, чи можеш знищити противника, чи ні. Ти це знаєш, — запевняє Олексій.
Про ворога боєць відгукується з професійною обережністю.
— Хоч там є і досвідчені військові, але здебільшого, нам траплялося “м’ясо”. Їхні командири їх обманюють, кажуть йти вперед, що там ворога немає, ніхто їх не зупинить. Ну що може людина, яка підписала контракт, їй показали як тримати автомат і вже за два тижні вона на війні. Але за рахунок кількості, з ним іноді буває важко. Втім, вирушаючи на завдання, ми ніколи не відкидали можливості зустрітися з такими ж самим військовими як і ми зі спецпідготовкою, — каже чоловік.
“Прилетів дрон з міною”
Олексій успішно воював до початку 2026 року. Після проведення чергової операції група військового відійшла на безпечну відстань, але…
— Ми опинилися в невеличкому будинку і туди прилетів FPV “Молнія” з протитанковою міною. Я отримав поранення. Нога була дуже сильно пошматована, перебита. А один хлопець в той день загинув, — пригадує ветеран.
Після потужного вибуху боєць втратив свідомість, а коли отямився, то побачив, що побратими вже надали йому першу допомогу. Евакуація відбулася блискавично, в “золоту” годину.
— В ССО з цим проблем немає. Якщо потрібно, Hummer залітає на будь-яку точку і проводиться евакуація, — розповідає військовий.
Втім, навіть швидкість і координованість дій побратимів не допомогла чоловікові в той день. Лікарі відчайдушно боролися за те, щоб зберегти бійцю ногу, однак травми були такі важкі, що кінцівку довелося ампутувати.
Близько місяця Олексій провів в реанімації.
— Та коли мене зустріла дружина, це була дуже важлива для мене подія. Вона мене підтримала, сказала, що все буде добре, щоб я не нервував і вона зі мною. Тому я не впадав в депресію через втрату ноги. Розумів, що життя на ампутації не закінчується і шукав можливості якомога швидше стати на ноги, — пояснює свій психологічний стан ветеран.
Згодом це вдалося, але не одразу.
— Ампутація у мене висока, тому довго ходити на протезі я не міг. Дві-три години походив, скидаю протез та відпочиваю. Але направду я думав, що навчитися ходити буде важче. В цій справі головне слухатись порад свого лікаря. Звичайно, протез то є не своя нога, але ж цим вже нічого не зробиш, — каже ветеран.
Втім, зараз чоловік вже почуває себе цілком мобільним, і продовжує випробовувати власні сили. Наприклад захопився скелелазінням.
— Я завжди хочу бути кращим та не відставати ні в чому. Моя мета — одягнути протез і побігти, — запевняє боєць.
Щоправда, найбільшим випробуванням після ампутації для досвідченого воїна став танець на протезі з дружиною.
— Я все ж таки наважився станцювати. Після всього, що було, танцював наче вперше, — напише ветеран в своїх соцмережах.
Зараз чоловік ще продовжує свою реабілітацію: лікує ліве око, на яке втратив зір після поранення, і відновлює слух. Після завершення лікування він планує повернутися на службу.
— Є можливість стати інструктором, але я досвідчений військовий, тому для мене є набагато більше цікавих варіантів, щоб робити сильні речі на користь нашої держави. А ми обов’язково вистоїмо. Звичайно, ціна може бути дуже дорогою, але ми зможемо. Дякуючи військовим і людям в тилу, які підтримують, донатять, вірять в нас. Це дуже мотивує, — резюмував Олексій.
Українці з інвалідністю можуть отримати допомогу на сайті організації EnableMe Ukraine. Поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу ви можете у спільноті EnableMe.
